Дванадцятирічний стрибун із жердиною Матвій Строгалєв на чемпіонаті України оновив неофіційний рекорд світу для юних спортсменів цієї вікової категорії, стрибнувши на чотири метри. Попереднє досягнення належало шведу Арману Дюплантісу (3,57 м). Прикметно, що легендарний швед вже наступного дня на етапі Діамантової ліги оновив своє найкраще світове досягнення до 6,28 м.
Дюплантіс відреагував на успіх українця й висловив бажання зустрітися в одному секторі для стрибків. Чи побачимо протистояння вдвічі старшого шведа й українця – покаже час, але те, що Матвій може вирости в легкоатлета найвищого рівня, сумнівів не викликає.
Про чинники успіху Матвія Строгалєва, коли він перемагає на п’ять років старших конкурентів, як швидко прогресує і що веде його до вершин у стрибках з жердиною Спорт 24 поговорив із мамою легкоатлета, колишньою рекордсменкою світу в стрибках з жердиною, найвидатнішою в цьому виді українською легкоатлеткою, а нині тренеркою Анжелою Балахоновою.
– Анжело Анатоліївно, багатьох рекорд Матвія приємно здивував. Ви як сприйняли його стрибок на чотири метри?
– Ми очікували на такий результат. Матвій ще взимку міг долати цю висоту, був готовий до неї, але з певних технічних причин стрибнути на чотири метри не вдалося. Не було таких, як треба, жердин. Тому цю висоту взяли трохи із запізненням.
– Належні жердини – це які?
– Вони підбираються під вагу, зріст. Сам стрибок – це вже більше про техніку й тонке відчуття, а щоб зробити правильну добірку приладу, їх має бути декілька. Кожна жердина коштує дуже дорого, тому ми не мали змоги швидко придбати таку, яка необхідна. Але коли Матвій уже був готовий до більш жорсткого приладу, то ми вирішили спробувати. І він зробив цей стрибок.
– Дорого – це скільки?
– Наш вид легкої атлетики – не з дешевих. Одна жердина може коштувати півтори тисячі доларів. Дитяча трохи дешевша, але щоб і її доставити в Україну, то вийде подвійна ціна. Щоб купляти, то треба одразу замовляти декілька – дешевше буде.
– Матвій уже відійшов від ейфорії після рекордного стрибка?
– Порадів, звичайно. Мені здається, що він і не зрозумів, що встановив рекорд. Звісно, було приємно здобути бронзову медаль в компанії з 17-річними стрибунами. По ньому я не бачу, щоб він перебував у якійсь ейфорії.
– Такої великої уваги до нього раніше, напевно, не було.
– Трохи, мабуть, незвично, але ми бачимо підвищену увагу, бо більше сидимо в гаджетах, слідкуємо за цим. А він зазвичай не все бачить.
– Коли ви більше раділи: коли самі встановили світовий рекорд, чи зараз, під час подолання чергової висоти вашим сином?
– Мабуть, зараз. Для кожної мами народження дитини, а потім її успіхи – це найважливіші події в житті жінки. Відчуття в спортсмена і тренера трохи різні, проте результат Матвія наразі для мене вагоміший.
– До вашого рекорду Матвію залишилося підняти й подолати планку на 47 сантиметрів вищу.
– Думаю, що з новими досягненнями він не зволікатиме. І мій рекорд для нього може швидко стати прохідним.
– А як Матвій прогресує, на скільки підняв планку за останній рік?
– Додав небагато. Бо ще не виріс. У нього зріст – 152 см, і він ще не став прогресувати так, коли маленькі діти стають юнаками.
Якщо брати результати з вересня минулого року до червня цього року, то прогрес буде в районі 30 сантиметрів. Тоді він стрибав на 370 см. Якщо ж узяти за рік, то, напевно, вийде 60 см.
– Небагато – це для вас, а для пересічної людини і двометровий паркан стане непереборним муром. У стрибунів із жердиною є свої секрети?
– Звичайно є. Перший – це швидкість. Вона дуже важлива під час стрибка. Другий секрет – це вміння володіти своїм тілом, адже фізіологічна будова кожної людини різна. А третій, я його ставлю на перше місце, це бажання і мотивація.
– Ви кажете про фізіологічні особливості людини. Їх же також треба розвивати, вдосконалювати. Матвій займається іншими видами спорту, скажімо, акробатикою?
– Стрибки з жердиною – це дуже координаційно складний вид спорту. Тут поєднана гімнастика з легкою атлетикою, і не кожен зможе ним займатися.
Мене колись питали, коли Матвій почав стрибати з жердиною. А я навіть конкретний час згадати не можу. Тому що коли він народився, ми з чоловіком, також стрибуном Вадимом Строгалєвим, багато часу проводили на тренуваннях у спортзалі. І діти завжди були з нами. Мені здається, що він ходити ще не міг, а вже тягав ту палку. Коли спробував стрибати, то, звісно, ми почали докладати зусиль для його розвитку. Гімнастикою займаємося постійно. Їздимо в Кончу-Заспу щотижня, тренуємося на Олімпійській базі. Матвій гармонійно розвивається і в легкій атлетиці, і в гімнастиці.
– Тренуєтеся разом зі збірниками-гімнастами?
– У них своя програма. Поруч займається група Олега Верняєва, він відкрив дитячий клуб. Часи тренувань у нас збігаються.
– Для занять гімнастикою запрошуєте тренера?
– Ні, я ж майстер спорту зі спортивної гімнастики, займалася до стрибків із жердиною. Тому можу сама порадити й показати вправи.
– Матвію передали привіт від Дюплантіса?
– Звичайно. Ярослава Магучіх, яка також була в Стокгольмі на етапі Діамантової ліги, одразу переслала мені відео, де Дюплантіс каже, що також завжди хотів бути найкращим, і висловив сподівання, що, можливо, в майбутньому змагатимуться разом. Потім відео вже з’явилося на Суспільному і його змогли побачити всі.
– Дюплантіс вже вдванадцяте оновлює світовий рекорд. Проясніть, будь ласка, – це жердини зараз роблять за новою технологією, чи вони такі самі, як ті, з якими стрибали ви із Сергієм Бубкою?
– Жердини не змінилися взагалі, вони такі самі, якими спортсмени користуються вже багато років. Просто з часом за інтенсивного використання прилади втрачають свої властивості. Щоб ви розуміли, ми використовуємо жердини, з якими ще я стрибала в минулому столітті. Виробники, які пропонують, щоб Матвій спробував їхню продукцію на тренуваннях, були в шоці, коли дізнались, що син встановив рекорд на старій жердині. Ми ж, бачите, не тільки з ними стрибаємо, а ще й встановлюємо рекорди.
Більше ексклюзиву від Геннадія Чеховського
Денис Берінчик: Повернуся за три місяці й чекатиму на суперника
